Шафка Олі

*

Я була свідком булінгу у школі у 6-7 класі.

У нашому класі зʼявилася нова дівчинка. Вона була маленького зросту і, напевно, ромка. Дівчинка жила з бабусею, мама її покинула. Хлопці в класі дуже жорстоко з нею поводилися, обзивали грубими словами. І через деякий час вона залишила наш клас.

Ображали її в основному через зовнішність, і на це було боляче дивитися. Але навіть вчителям було важко повпливати на це. Бо на очах всі робили вигляд, що більше цього не повториться, а поза очі вчителів знову починали обзивати, штовхати, псувати речі дівчинки. Ми намагалися з дівчатами в класі дружити з нею. Купували їй подарунки дрібні, бо знали, що вона собі не може нічого купити сама. Намагалися заступатися перед хлопцями. Але я не знаю, як склалася її доля далі.

Що б ви сказали дитині, яка зараз переживає булінг?Не боятися розповідати про це батькам. Якщо немає батьків, тоді вчителям і друзям. А якщо немає нікого, тоді поліції.

Гортай
* Усі імена героїв змінено з метою захисту приватності. Будь-які збіги — випадкові.
Порада

Свідок булінгу – це окрема й важлива роль, яку часто недооцінюють. Підтримати, заступитися або повідомити дорослих – саме так виглядає поведінка «активного свідка», що справді може змінити атмосферу в класі.


Булінг часто існує через мовчазну більшість, тому кожен, хто не мовчить, відіграє важливу роль. Водночас бути свідком теж непросто: відчуття безсилля – це важкий досвід, особливо коли не знаєш, що сталося з людиною далі.


Якщо ви стали свідком булінгу, зверніться до дорослих. Не варто чекати, що хтось інший зробить це замість вас.

Дізнатися більше ↓