Я зіткнулася з булінгом у школі приблизно у 10 років.

Усе почалося з того, що одна дівчинка почала розносити про мене чутки – говорила іншим, що я «стерва», й вигадувала різні образливі речі. Через це поступово проти мене налаштувався весь клас. Мене почали обзивати, говорити неприємні слова. Іноді доходило й до фізичної агресії – мене могли штовхнути або навіть вдарити. Це був дуже важкий і болісний період. Найсильніше запам’яталося саме це відчуття, коли через чужі слова весь клас відвертається від тебе. Коли тебе починають ігнорувати, виключати з компаній і водночас принижувати. Я звернулася по допомогу до батьків. Дорослі намагалися втрутитися – підключалися вчителі, асистенти, навіть психотерапевти спілкувалися з батьками тієї дівчинки. Але, попри це, булінг не вдалося швидко зупинити. У підсумку мені допомогла зміна середовища – я перейшла в інший, паралельний клас.

Що я б сказала дитині, яка зараз переживає булінг? Не мовчи. Обов’язково розкажи про це батькам або вчителям. Не залишайся з цим наодинці. Старайся бути поруч із тими, хто тебе підтримує. І найголовніше – пам’ятай, що ти не винен або не винна в тому, що відбувається.

‍