Я стикалася з булінгом у школі майже весь час – з 7 до 17 років.

Це були і однокласники, і часом навіть вчителі. Найчастіше мене висміювали через прізвище, яке звучить як назва овоча, а також через мій невеликий зріст і вагу. Згодом додалися образи через орієнтацію. Це були не лише слова. Мене могли піднімати і переносити з місця на місце, кидати речі високо, щоб я не могла їх дістати. Казали: «йди на грядку доростай». У соцмережах, через анонімні питання, навіть погрожували – писали, що можуть зарізати через орієнтацію. Це був і фізичний, і психологічний тиск, який тривав роками. Я зверталася по допомогу до батьків. Мама кілька разів приходила в школу, говорила з батьками тих дітей, але це не дало результату, і згодом вона припинила ці спроби. Тато вважав, що я маю навчитися захищати себе, і подарував мені боксерську грушу, щоб я тренувалася. Чесно кажучи, я досі не впоралася з цим повністю. Але мені допомагає психотерапія – це процес, який поступово дає опору і розуміння себе.

Що я б сказала дитині, яка зараз переживає булінг? Це не про тебе. Це про тих, хто не вміє інакше самостверджуватися. Ти не винна в цьому. І ти не маєш проходити це сама – важливо шукати підтримку і вчитися відстоювати свої кордони. Я б дуже хотіла бути для такої дитини тим дорослим, до якого можна звернутися по допомогу.