Я зіткнулася з булінгом у школі у 12–14 років.

Усе почалося після того, як у 6 класі я взяла участь у шкільному конкурсі краси. Хоча й не дуже цього хотіла, але мене вмовила класна керівниця. Я перемогла, і це стало причиною агресії з боку інших учасниць. Дівчата образилися і разом зі своїми однокласницями почали принижувати мене, поширювати чутки, звинувачувати в тому, що я нібито «підкупила журі». Особливо агресивно поводилися старші учениці. Через те, що ми постійно переходили з кабінету в кабінет, я регулярно стикалася з ними в коридорах. Вони могли демонстративно обговорювати мене між собою, сміятися, смикати або навіть плювати. Найбільше запам’яталися погрози, що мене зустрінуть після школи і «наб’ють». І той момент, коли мені обплювали волосся. Це тривало більше року. Я звернулася по допомогу до батьків. Вони говорили з класною керівницею, і вона намагалася якось вплинути на ситуацію, проводила розмови, але це не дало результату. Зрештою ситуація припинилася не завдяки школі. Моя старша знайома звернулася до іншої дівчини, яка мала авторитет у нашому районі, і після її втручання мене перестали чіпати. Максимум – злі погляди при зустрічі.

Що я б сказала дитині, яка зараз переживає булінг? Не мовчи і розповідай про це одразу. Тримай батьків у курсі всього, що відбувається – у школі, на гуртках, будь-де. Навіть якщо хтось із дорослих не відреагує або скаже «розбирайся сам», це не означає, що допомоги не буде. Дуже важливо шукати підтримку і не залишатися з цим наодинці.