Шафка Владислава
*
Я зіткнувся з булінгом у школі у 11–13 років.
Причиною стала моя вроджена інвалідність – саме через це мене принижували. Мене називали «вродженцем», і це слово постійно використовували як образу. Це був системний тиск – образи й приниження, які тривали більше року. Я намагався звернутися по допомогу до вчителів і адміністрації, але замість підтримки мене фактично зробили винним у ситуації. Захисту я не отримав. У підсумку єдиним виходом стала зміна школи. Саме зміна середовища допомогла мені вирватися з цього і почати новий етап.
Що я б сказав дитині, яка зараз переживає булінг? Іноді найкраще рішення – змінити оточення і почати з чистого аркуша. Ти заслуговуєш бути там, де до тебе ставляться з повагою.
Булінг через інвалідність – це удар по тому, що людина не обирала і не може змінити. І саме тому це так жорстоко. Коли вчителі не лише не захищають, а ще й роблять дитину винною – це ранить удвічі сильніше, бо підриває довіру до дорослих як таких. Система мала захистити цю дитину і не зробила цього. Тут важливо назвати речі своїми іменами: це провал системи, не дитини. Якщо школа не реагує або реагує неправильно – це сигнал змінювати середовище або звертатися далі: у відділ освіти, до омбудсмена, до поліції.
Повідомити про булінг можна тут:
Дізнатись більше