Я був жертвою булінгу в школі у 13 років, і це тривало більше року.

Ми переїхали в інше місто, і мене зустріли типовою «перевіркою на слабкість» — здебільшого це були дитячі спроби зачепити, образити, принизити. Найбільше запам’яталося, як мені говорили: «Тобі треба обрати самого неадекватного і почати бійку». Я нікому про це не розповідав і не звертався по допомогу. Дорослі про це не знали. З часом мені допомогло ігнорування і зміна середовища. Я перейшов зі школи на околиці до ліцею, де за булінг одразу виключали. У такій системі ця проблема просто не існує на рівні правил.

Що я б сказав дитині, яка зараз переживає булінг? Його форма зміниться, але повністю він не зникне. У дорослому житті це часто виглядає як символічне насильство — м’яка, невидима форма домінації, коли люди приймають існуючий порядок як «нормальний» і «заслужений». Якщо ти навчишся зараз взаємодіяти з такими людьми, не прогинаючись, — це дуже допоможе тобі в майбутньому.