Шафка Анні
*
Я зіткнулася з булінгом у школі у віці 10–14 років.
Це був жорстокий досвід – мене били однолітки, іноді цілим класом. І при цьому вчителі робили вигляд, що нічого не відбувається. Мене принижували, зокрема через те, що я ходила до церкви. Це ставало приводом для насмішок і агресії. Це тривало більше року. Я намагалася звертатися по допомогу до вчителів і адміністрації, але ніхто не втрутився і не захистив мене. У якийсь момент єдиним способом впоратися стало уникання – я просто намагалася не ходити до школи, щоб не стикатися з цим.
Що я б сказала дитині, яка зараз переживає булінг? Не мовчи. Говори про це всім, кому можеш. Розголос – це те, що може зупинити ситуацію. Ти не маєш залишатися з цим наодинці.
Колективне насильство ніколи не виникає «просто так» – воно тримається на мовчанні дорослих. Знущання через віру, цінності або будь-які інші ідентичності дитини – це особливо жорстоко, бо її ніби змушують соромитися самої себе. Якщо школа мовчить – не мовчіть ви: говоріть батькам, адміністрації, і далі – у відділ освіти чи поліцію. Бо булінг реально зупиняється тільки тоді, коли з’являються наслідки, а не просто розмови.
Повідомити про булінг можна тут:
Дізнатись більше