Я зіткнулася з булінгом у школі у 14 років.

Це була група дітей із заможних сімей, які відчували безкарність і регулярно знущалися, принижували та ображали мене. Це проявлялося по-різному: вони могли рвати мої речі, розкидати їх, псувати одяг, вигадувати брудні плітки. Найболючіше – коли порвали мій особистий блокнот із віршами і малюнками. Це було щось дуже важливе для мене, і саме цей момент особливо закарбувався в пам’яті. Булінг тривав більше року. Я зверталася по допомогу до вчителів і адміністрації, але реакція була формальною – зауваження, «виховні бесіди», які нічого не змінювали. Багато в чому це було пов’язано з тим, що батьки цих дітей мали вплив і статус. Зрештою мені довелося захищати себе самостійно. Я знайшла спосіб «поговорити» з кожним із кривдників їхньою мовою – мовою сили. У цьому також допомогли друзі і певна стратегія. Після цього ситуація почала змінюватися: двоє з них перевелися в іншу школу, інші стали поводитися спокійніше.

Що я б сказала дитині, яка зараз переживає булінг? Ти не зобов’язана це терпіти. Там, де є реальні дії і насильство, одних слів може бути недостатньо. Важливо відстоювати себе і пам’ятати, що ти – найважливіша для себе. Ніщо не варте твоїх сліз і страждань. З власного досвіду я також зрозуміла, що ці ситуації можуть сформувати в нас силу і чутливість до інших. І зараз цей досвід допомагає мені підтримувати дітей і підлітків, які проходять через подібне.