Я зіткнувся з булінгом у школі приблизно у 10 років.

Однокласники могли сміятися з зовнішності, ображати або навіть бити просто так. Найбільше запам’ятався момент, коли я стояв біля дошки і чогось не зрозумів. У цей момент весь клас почав сміятися. Це було дуже принизливо. Булінг тривав кілька місяців. Я звертався по допомогу до вчительки, але її реакція була формальною або байдужою. Вона могла сказати: «Не звертай уваги» або пообіцяти поговорити, але нічого не змінювалося. Складно сказати, що саме допомогло впоратися – такі ситуації повторювалися і здавалися постійними.

Що я б сказав дитині, яка зараз переживає булінг? Не зациклюйся на словах кривдників – часто за цим стоїть заздрість або бажання зачепити. Підтримай себе і, якщо можеш, заступайся за інших. І пам’ятай: ти не один у цьому.